Архітектурна спадщина Львівщини відображає багатошаровість та унікальне географічне положення регіону. Вона поєднала традиційне бойківське житло з високим дахом та відкритою галереєю, німецькі колонії з функціональним підходом до планування, елементи австрійської міської архітектури, а також будівлі, пов'язані з розвитком туризму. Попри уніфікацію радянського періоду, місцеві будинки ХХ століття зберегли свої регіональні особливості.

Як і для Львівщини, так і для карпатського регіону загалом типове використання дерева. Традиції зрубного будівництва та різьбярства зберігаються у цій місцевості до початку ХХ століття. Для таких будинків характерні стрімкі дахи, обумовлені кліматом, а також відкриті галереї вздовж фасаду, які дозволяли займатись господарством й у негоду.

Найчастіше будинки оздоблюють дерев’яними дошками у всю висоту фасаду. Обʼємний декор для Львівщини нетиповий – зазвичай, тутешні хати прикрашають малюнками або пласкими геометричними елементами. Популярний мотив – горизонтальні смуги по лініях вікон, що характерно як для дерев’яних, так і тинькованих будинків. Типові декоративні елементи Львівщини – геометричні орнаменти, анімалістичні мотиви, горизонтальні смуги.

Особливу увагу на Львівщині приділяють оздобленню веранд – в області можна зустріти багато різноманітних варіантів. Один із найпоширеніших – веранда із дахом, який врізається у дах будинку. Часто веранди розміщують на поздовжньому фасаді по центру, що нагадує традиційне розташування входу в дім у бойків. Також розповсюджені й засклені веранди вздовж фасадів.